Make your own free website on Tripod.com

З А К О Н У К Р А Ї Н И

ПРО БАНКИ І БАНКІВСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 25, ст.281 )

( Вводиться в дію Постановою ВР N 873-12 від 20.03.91,
ВВР 1991, N 25, ст.282 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2139-12 від 19.02.92, ВВР 1992, N 20, ст.276
N 2679-12 від 14.10.92, ВВР 1992, N 47, ст.644
N 2686-12 від 14.10.92, ВВР 1992, N 48, ст.656

Декретом
N 12-92 від 26.12.92, ВВР 1993, N 10, ст.76
Законом
N 2932-12 від 26.01.93, ВВР 1993, N 11, ст.83
Декретами
N 25-93 від 17.03.93, ВВР 1993, N 19, ст.209
N 38-93 від 26.04.93, ВВР 1993, N 24, ст.272
N 45-93 від 30.04.93, ВВР 1993, N 26, ст.283
Законами
N 3180-12 від 05.05.93, ВВР 1993, N 26, ст.277
N 3289-12 від 17.06.93, ВВР 1993, N 29, ст.307
N 3292-12 від 17.06.93, ВВР 1993, N 29, ст.308
N 3791-12 від 23.12.93, ВВР 1994, N 12, ст.60
N 4033-12 від 25.02.94, ВВР 1994, N 27, ст.222
N 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР 1995, N 14, ст.90
N 90/95-ВР від 14.03.95, ВВР 1995, N 14, ст.93
N 188/95-ВР від 31.05.95, ВВР 1995, N 21, ст.154
N 498/95-ВР від 22.12.95, ВВР 1996, N 3, ст.11
N 24/96-ВР від 01.02.96, ВВР 1996, N 7, ст.28
N 507/96-ВР від 15.11.96, ВВР 1997, N 3, ст.7
N 536/96-ВР від 21.11.96, ВВР 1997, N 4, ст.24
N 609/96-ВР від 17.12.96, ВВР 1997, N 8, ст.63
N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст.36
N 725/97-ВР від 16.12.97, ВВР, 1998, N 14, ст.61
N 85/98-ВР від 05.02.98, ВВР, 1998, N 26, ст.149
N 679-ХІV ( 679-14 ) від 20.05.99, ВВР, 1999, N 29,
ст.238
N 932-ХІV ( 932-14 ) від 14.07.99 )

( В тексті Закону слова "Української РСР", "Українська
РСР", "Українській РСР" замінено відповідно словами
"України", "Україна", "Україні" згідно із Законом
N 2679-12 від 14.10.92 )

( В тексті Закону слова "органам арбітражу", "органів
арбітражу" замінено відповідно словами "арбітражним
судам", "арбітражних судів" згідно із Законом
N 2686-12 від 14.10.92 )

Р о з д і л І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Банківська система

Україна самостійно організовує банківську систему. Банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України, республіканських та інших комерційних банків різних видів і форм власності.

Стаття 2. Банки та правова основа їх діяльності

Банки - це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених цим Законом. Банки є юридичними особами. Вони є економічно самостійними і повністю незалежними від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству. Працівникам органів державної влади та управління забороняється участь, в тому числі суміщення посад, в органах управління банків. Банки у своїй діяльності керуються цим Законом, законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України і своїми статутами. Суб'єкти підприємницької діяльності без їх реєстрації у Національному банку України відповідно до цього Закону не мають права використовувати у своїх назвах термін "банк" та похідні від нього словосполучення. ( Статтю 2 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 4033-12 від 25.02.94 )

Стаття 3. Банківські операції

Банки можуть виконувати лише такі операції: ( Абзац перший частини першої статті 3 в редакції Декрету N 38-93 від 26.04.93 ) 1) залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів; 2) здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування; 3) ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів; 4) фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів; 5) випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів тощо); 6) купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними; 7) видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі; 8) придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг); 9) придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг); 10) купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах; 11) купівля і продаж в Україні і за кордоном банківських металів; ( Пункт 11 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Декретом N 38-93 від 26.04.93; Законом N 932-ХІV ( 932-14 ) від 14.07.99 ) 12) залучення і розміщення дорогоцінних металів (в тому числі банківських металів) на рахунки і вклади та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики; ( Пункт 12 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 932-ХІV ( 932-14 ) від 14.07.99 ) 13) довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами та інші) за дорученням клієнтів; 14) надання консультаційних послуг; 15) проведення операцій по касовому виконанню державного бюджету за дорученням Національного банку України; 16) здійснення інших операцій з дозволу Національного банку України. ( Пункт 16 частини першої статті 3 в редакції Декрету N 38-93 від 26.04.93 ) Операції, передбачені цією статтею, проводяться в грошових одиницях, що знаходяться в обігу на території України, в порядку, встановленому Національним банком України. Банки здійснюють операції, передбачені цією статтею, у межах, встановлених їх статутами. Комерційним банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування. Комерційний банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 10 відсотків власного статутного фонду (це обмеження не поширюється на приміщення, в яких розміщуються підрозділи банку, що виконують операції, передбачені цією статтею). ( Частина четверта статті 3 в редакції Декрету N 38-93 від 26.04.93, Закону N 24/96-ВР від 01.02.96 ) Здійснення операцій, передбачених пунктами 1, 2, 3, 11 цієї статті, крім банків, іншими юридичними особами забороняється, за винятком випадків, визначених законодавчими актами України. ( Стаття 3 доповнена частиною п'ятою згідно із Декретом N 38-93 від 26.04.93 )

Стаття 4. Кредитні ресурси

Україна формує і використовує власні кредитні ресурси, які складаються з коштів банків, залишків коштів на банківських рахунках підприємств, установ і організацій республіки, вкладів громадян, коштів у міжбанківських розрахунках, інших грошових ресурсів.

Стаття 5. Розмежування відповідальності держави та банків

Банки не відповідають по зобов'язаннях держави, а держава не відповідає по зобов'язаннях банків, крім випадків, коли сторони беруть на себе таку відповідальність. ( Розділ ІІ втратив чинність на підставі Закону N 679-ХІV ( 679-14 ) від 20.05.99 )

Р о з д і л ІІ

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

Стаття 6. Національний банк України - юридична особа

Національний банк України (далі - Національний банк) є власністю України, юридичною особою. Його статут затверджується Президією Верховної Ради України. Національний банк та його установи мають печатку з зображенням Державного герба України.

Стаття 7. Підзвітність Національного банку

Національний банк є підзвітним Верховній Раді України. Національний банк має право законодавчої ініціативи.

Стаття 8. Основні функції Національного банку

Національний банк є центральним банком республіки, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України. Національний банк створює державну скарбницю республіки і організує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси. Національний банк представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міждержавне співробітництво передбачено на рівні центральних банків. Національний банк згідно з законодавством України нагромаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку, здійснює операції по їх розміщенню (в тому числі і в іноземних банках) самостійно або через банки, уповноважені ним на виконання зовнішньоекономічних операцій. Національний банк затверджує бланки та форму безготівкових депозитів приватизаційних паперів, встановлює умови зберігання, обліку та погашення приватизаційних паперів, встановлює за погодженням з Кабінетом Міністрів України порядок видачі приватизаційних паперів. ( Стаття 8 доповнена частиною п'ятою згідно із Законом N 2679-12 від 14.10.92 ) Національний банк виконує такі операції: 1) видає комерційним банкам кредити на строк за домовленістю з позичальниками; 2) веде рахунки банків-кореспондентів і здійснює розрахункове касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ; 3) купує та продає цінні папери, що випускаються державою; 4) видає кредити банкам під заставу векселів і цінних паперів; 5) здійснює емісію приватизаційних паперів; ( Частина шоста статті 8 доповнена пунктом 5 згідно із Законом N 2679-12 від 14.10.92 ) ( Дія пункту 6 частини шостої статті 8 зупинена згідно із Декретом N 25-93 від 17.03.93 ) 6) виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України; ( Частина шоста статті 8 доповнена пунктом 6 згідно із Законом N 2139-12 від 19.02.92 ) 7) купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті; 8) проводить операції з резервними фондами грошових знаків; 9) здійснює інші операції відповідно до своїх функцій, передбачених цим Законом. Національний банк організує інкасацію та перевезення грошових знаків та інших цінностей.

Стаття 9. Фонди Національного банку

Національний банк має статутний фонд, який служить забезпеченням його зобов'язань. Статутний фонд утворюється за рахунок коштів держави. Розмір статутного фонду Національного банку встановлюється і змінюється рішенням Верховної Ради України. Національний банк утворює інші фонди, передбачені його Статутом.

Стаття 10. Мережа і керівні органи Національного банку

Мережа установ Національного банку затверджується Президією Верховної Ради України. Керівним органом Національного банку є Правління. Правління Національного банку: розглядає стан грошового обігу і розробляє пропозиції щодо основних напрямів державної грошово-кредитної політики в республіці; приймає рішення про рівень резервних вимог і нормативів, процентних ставок на кредити, що надаються комерційним банкам; веде економічні розробки в галузі грошового обігу і банківської справи, методики бухгалтерського обліку і звітності; проводить іншу діяльність по виконанню своїх функцій згідно з статутом. Правління Національного банку складається з Голови Правління, його заступників і членів Правління. Голова Правління Національного банку України призначається Верховною Радою України строком на 4 роки за поданням Голови Верховної Ради України. ( Частина п'ята статті 10 в редакції Закону N 3791-12 від 23.12.93 ) Голова Правління Національного банку керує роботою Правління, головує на його засіданнях. Заступники Голови Правління Національного банку та члени Правління призначаються Президією Верховної Ради України за поданням Голови Правління Національного банку. Рішення Правління Національного банку приймаються простою більшістю голосів і оформлюються постановою.

Стаття 11. Кредитні ресурси Національного банку

Кредитні ресурси Національного банку складаються з коштів статутного та інших фондів, залишків коштів державного бюджету, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, які формуються за рахунок вкладів населення.

Стаття 12. Управління грошовим обігом

Національному банку належить право на випуск в обіг і регулювання кількості грошей, що знаходяться в обігу. Основні напрями грошово-кредитної політики щорічно затверджуються Верховною Радою України. Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту.

Стаття 13. Регулювання рівня процентних ставок

Національний банк здійснює регулювання рівня процентних ставок банківських та інших фінансово-кредитних установ України. ( Стаття 13 в редакції Закону N 3289-12 від 17.06.93 )

Стаття 14. Відносини з бюджетом республіки

Національний банк організує і здійснює через банківську систему касове виконання державного бюджету республіки. За рішенням Верховної Ради України Національний банк може надавати Міністерству фінансів України кредит на загальних умовах. Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету.

Стаття 15. Обслуговування державного боргу

Національний банк разом з комерційними банками здійснює обслуговування державного боргу, виконуючи операції, пов'язані з розміщенням державних позик, їх погашенням та виплатою процентів по них.

Стаття 16. Нормативні акти Національного банку

Національний банк видає нормативні акти з питань, що входять до його повноважень, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб. Нормативні акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку. Інструкції, положення, правила нормативного характеру затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законодавству України і не мають зворотної сили. Нормативні акти Національного банку, що регулюють правовідносини, суб'єктами яких є фізичні особи, підлягають державній реєстрації згідно з законодавством України. Нормативні акти Національного банку оскаржуються в порядку, встановленому законодавством України. Нормативні акти Національного банку набирають чинності у визначений ним термін, але не раніше дня прийняття, крім тих, що підлягають державній реєстрації та набирають чинності в терміни, визначені законодавством України. Національний банк встановлює єдині правила бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної автоматизації та комп'ютеризації. ( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4033-12 від 25.02.94, в редакції Закону N 609/96-ВР від 17.12.96 )

Стаття 17. Дозвіл Національного банку на створення комерційних банків

Національний банк дає дозвіл на створення в Україні комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій. ( Стаття 17 в редакції Закону N 24/96-ВР від 01.02.96 )

Стаття 18. Республіканська книга реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ

Національний банк веде Республіканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Комерційні банки набувають статусу юридичної особи з часу їх реєстрації в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Іноземні банки можуть здійснювати банківські операції тільки після їх реєстрації в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. ( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4033-12 від 25.02.94 )

Стаття 19. Представництва Національного банку

Національний банк має право відкривати свої представництва за кордоном.

Стаття 20. Звітність Національного банку

Національний банк щорічно, у квітні, подає Верховній Раді України звіт про свою роботу, баланс своєї діяльності і зведений баланс банківської системи республіки. Національний банк публікує свій річний баланс, а також зведений баланс банківської системи республіки. Верховна Рада України щорічно за поданням Національного банку затверджує розподіл його прибутку.

Стаття 21. ( Стаття 21 втратила чинність в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з підакцизних товарів, що імпортуються на підставі Закону N 498/95-ВР від 22.12.95 ) Звільнення Національного банку від сплати податків, зборів та державного мита

Національний банк та його установи (за винятком госпрозрахункових) звільняються від сплати всіх видів податків, (крім земельного), зборів і державного мита крім сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість при імпорті товарів (послуг). ( Дію статті 21 зупинено в частині звільнення від оподаткування прибутку згідно із Декретом N 12-92 від 26.12.92 ) ( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3180-12 від 05.05.93, N 507/96-ВР від 15.11.96 ) Р о з д і л ІІІ

КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ

Стаття 22. Створення комерційних банків

Комерційні банки різних видів і форм власності створюються на акціонерних або пайових засадах. ( Дію частини другої статті 22 зупинено в частині розміру частки державного майна у статутному фонді комерційного банку згідно з Декретом N 45-93 від 30.04.93. Декрет N 45-93 від 30.04.93 втратив чинність згідно із Законом N 4033-12 від 25.02.94 ) Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути юридичні та фізичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів. Частка будь-кого із засновників, акціонерів (учасників) не повинна перевищувати 35 процентів статутного фонду комерційного банку. ( Частина друга статті 22 із змінами, внесеними згідно із Декретом N 38-93 від 26.04.93, Законом N 24/96-ВР від 01.02.96 ) Реєстрація комерційного банку здійснюється на підставі таких документів: заяви про реєстрацію; установчих документів: установчого договору, статуту банку, протоколу про прийняття статуту та призначення керівних органів банку; економічного обгрунтування; висновку аудиторської організації про фінансовий стан засновників банку; відомостей про професійну придатність керівників (голови та головного бухгалтера) банку, рекомендованих засновниками. Реєстрація здійснюється у місячний строк з моменту одержання заяви та всіх документів, передбачених цією статтею. У разі перевищення Національним банком строку, зазначеного для реєстрації, він сплачує засновникам комерційного банку штраф у розмірі 0,01 процента оголошеного статутного фонду комерційного банку за кожний день зволікання. Національний банк може відмовити в реєстрації комерційного банку у разі порушення порядку створення банку, невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству республіки, незадовільного фінансового стану засновників, що загрожує інтересам кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва. Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржено у судовому порядку. Комерційні банки зобов'язані в місячний строк повідомляти Національному банку про зміни, що вносяться до установчих документів, з поданням нотаріально завірених копій змінених документів. Для реєстрації банків іноземних держав, банків з участю іноземного капіталу додатково до документів, зазначених у цій статті, подаються легалізовані у встановленому порядку документи: а) іноземними юридичними особами: рішення іноземного засновника (учасника) про створення банку на території України; письмова згода контрольного органу держави, в якій розташований банк, якщо це передбачено законодавством відповідної держави; б) іноземними громадянами: підтвердження першокласного банку про платоспроможність громадянина; рекомендації не менше двох іноземних юридичних осіб або громадян з відомою платоспроможністю. ( Частина дев'ята статті 22 в редакції Закону N 24/96-ВР від 01.02.96 )

Стаття 23. Статут комерційного банку

Статут комерційного банку повинен відповідати вимогам законодавства України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, положенням цього Закону, нормативним актам Національного банку. У статуті комерційного банку визначаються: повна та скорочена назва банку, його місцезнаходження (поштова адреса); перелік операцій, що здійснюються банком; розмір статутного фонду та перелік інших фондів, утворюваних банком; положення про те, що банк є юридичною особою; положення про органи управління банку, їх структуру, порядок утворення та функції; порядок ліквідації банку. До статуту може бути включено інші дані, які не суперечать законодавству України.

Стаття 24. Формування статутного та інших фондів комерційного банку

Статутний фонд комерційного банку формується за рахунок власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) банку у грошовій формі. Це положення стосується і раніше зареєстрованих комерційних банків. ( Частина перша статті 24 в редакції Закону N 4033-12 від 25.02.94 ) Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, а також збільшувати статутний фонд для покриття збитків. ( Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4033-12 від 25.02.94 ) Розмір статутного фонду визначається засновниками (акціонерами) банку, але не може бути меншим за розмір, встановлений Національним банком. Комерційні банки утворюють також резервний, страховий та інші фонди. Порядок і розміри формування резервного і страхового фондів визначає Національний банк. Забороняється використовувати кошти резервного та страхового фондів, окрім як на покриття збитків комерційних банків. Порядок і розміри формування інших фондів визначаються загальними зборами акціонерів (учасників). ( Частина четверта статті 24 в редакції Закону N 4033-12 від 25.02.94 )

Стаття 25. Функції комерційних банків

Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання операцій і надання послуг, передбачених статтею 3 цього Закону. Комерційні банки можуть відкривати на території України та за її межами філіали і представництва за погодженням з Національним банком. Витрати комерційних банків по обслуговуванню державного боргу, заборгованості по різниці в цінах, наданню пільгових державних кредитів здійснюються за рахунок держави. Стаття 26. Спілки та асоціації

Комерційні банки можуть створювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності і захисту своїх інтересів.

Стаття 27. Антимонопольні правила

Банкам забороняється укладати письмові та усні угоди з метою обмеження конкуренції в банківській діяльності, а також монополізації умов надання кредитів, інших послуг, встановлення процентних ставок і розміру комісійної винагороди. Комерційні банки не мають права без згоди Національного банку зменшувати розмір статутного фонду і розподіляти резерви серед акціонерів, об'єднуватися з іншими банками. Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства у сфері банківської діяльності здійснює Антимонопольний комітет України. Реорганізація (злиття, приєднання) комерційних банків здійснюється за погодженням з Антимонопольним комітетом України у випадках, передбачених чинним законодавством. ( Статтю 27 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 82/95-ВР від 02.03.95 )

Стаття 28. Додержання комерційними банками економічних нормативів

Комерційні банки зобов'язані додержувати економічних нормативів, встановлених Національним банком. За порушення установлених нормативів вони несуть відповідальність, передбачену цим Законом. Всі банки, розташовані на території України, повинні тримати обов'язкові резерви в Національному банку.

Стаття 29. Кредитні ресурси комерційних банків

Комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють в процесі своєї діяльності. Комерційні банки при необхідності можуть на договірних засадах позичати ресурси один в одного, залучати і розміщувати кошти у формі депозитів, вкладів і здійснювати взаємні операції, передбачені їх статутами. При нестачі коштів для здійснення кредитних операцій і виконання взятих на себе зобов'язань комерційні банки можуть одержувати позички у Національному банку.

Стаття 30. Процентні ставки по операціях комерційних банків

Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки по своїх операціях.

Стаття 31. Право вибору банків

Юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, фізичні особи, у тому числі фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, відкривають розрахункові (поточні), інші рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України. Банки відкривають розрахункові (поточні) рахунки юридичним особам, фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності лише за умови пред'явлення ними копії документа, що підтверджує взяття їх на податковий облік. З метою забезпечення податкового контролю банки зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку юридичній особі, фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності (включаючи день відкриття або закриття) надіслати повідомлення про це податковому органу, в якому обліковується така особа як платник податків, та Національному банку України для включення до зведеного реєстру власників рахунків, який веде Національний банк України. Форма і зміст повідомлення про відкриття або закриття рахунків юридичних осіб, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності встановлюються центральним податковим органом України. За наявності відомостей, які свідчать про намагання юридичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ухилитися від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), банк зобов'язаний на вимогу відповідного податкового органу надати інформацію про наявність рахунків, відкритих на ім'я такої особи. Така інформація має бути надана протягом трьох робочих днів з дня отримання запиту відповідного податкового органу. ( Стаття 31 в редакції Законів N 4033-12 від 25.02.94, N 725/97-ВР від 16.12.97 )

Стаття 32. Форми розрахунків

Банки здійснюють розрахунки у формах, встановлюваних Національним банком, а також прийнятих у міжнародній банківській практиці.

Стаття 33. Звітність та інформація

Обсяг і форми звітності та інформації для комерційних банків встановлюються Національним банком для виконання ним своїх обов'язків. Звітність не може бути розголошена без згоди комерційного банку.

Стаття 34. Аудиторські перевірки

Діяльність комерційних банків підлягає перевірці аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до законодавства на здійснення таких перевірок.

( Статтю 35 виключено на підставі Закону N 2686-12 від 14.10.92 )

Стаття 35. Оголошення клієнта неплатоспроможним

Клієнт, який не виконав зобов'язань по своєчасному поверненню кредитів, оголошується неплатоспроможним. При оголошенні клієнта неплатоспроможним банк зобов'язаний сповістити клієнта, його засновників і основних кредиторів, орган, що зареєстрував статут клієнта, та опублікувати оголошення про неплатоспроможність клієнта в пресі. Щодо клієнта, оголошеного неплатоспроможним, банк має право вжити таких заходів: достроково стягнути видані кредити і припинити надання нових позичок; змінити черговість платежів; спрямувати безпосереднього на погашення простроченої заборгованості по позичках виручку клієнта від реалізації продукції, робіт та послуг відповідно до заставного права банку; передавати оперативне управління адміністрації, призначеній з участю банку; реорганізувати позичальника; ліквідувати позичальника з реалізацією закладеного у банку майна відповідно до законодавства.

Стаття 36. Публікація річних балансів комерційних банків

Комерційні банки публікують річний баланс і рахунки прибутків та збитків за формою і в строки, встановлені Національним банком, у спеціальному виданні після підтвердження достовірності поданих в них відомостей аудитором (аудиторською фірмою). ( Стаття 36 із змінами, внесеними згідно із Законом N 90/95-ВР від 14.03.95 )

Стаття 37. Припинення діяльності комерційних банків

Комерційний банк припиняє свою діяльність відповідно до цього Закону і законодавства України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств. Р о з д і л ІV

ОЩАДНА СПРАВА В УКРАЇНІ

Стаття 38. Здійснення ощадної справи

Ощадну справу в Україні здійснює Ощадний банк України та інші комерційні банки.

Стаття 39. Ощадний банк України

Ощадний банк України є спеціалізованим комерційним банком. Ощадний банк України - юридична особа. Керівництво Ощадним банком України здійснює Правління банку. Україна гарантує збереження вкладів і цінних паперів громадян в Ощадному банку України та їх видачу вкладникам на першу вимогу.

Стаття 40. Функції Ощадного банку України

Ощадний банк України несе відповідальність за ефективну організацію ощадної справи в республіці, забезпечує впровадження прогресивних форм розрахунково-кредитного та касового обслуговування населення, розширення безготівкових розрахунків, розповсюдження та погашення цінних паперів, кредитування населення, валютне обслуговування іноземних та радянських громадян, надає різноманітні платні послуги.

Стаття 41. Процентні ставки Ощадного банку України

Ощадний банк України встановлює процентні ставки по вкладах населення в межах максимальних процентних ставок, визначених Національним банком.

Стаття 42. Залучення вкладів населення комерційними банками

Комерційні банки можуть залучати грошові кошти громадян в ощадні вклади. Для забезпечення повернення вкладів банками утворюється міжбанківський фонд страхування вкладів громадян. Порядок утворення цього фонду встановлюється Національним банком.

Стаття 43. Вкладники

Вкладниками можуть бути громадяни України та інших союзних республік, іноземні громадяни і особи без громадянства. Вкладники вільні у виборі банку для зберігання коштів, вони можуть мати вклади в одному або декількох банках. Приймання грошей на вклади здійснюється банками з видачею вкладнику вкладного документа. Вкладники можуть розпоряджатися вкладами, одержувати по них доход у вигляді процентів та в іншій формі, запропонованій банком, здійснювати безготівкові розрахунки.

Стаття 44. Права неповнолітніх по вкладах

Вкладником може бути неповнолітня особа. Неповнолітній, який сам вніс вклад на своє ім'я, розпоряджається цим вкладом самостійно. Вкладами, внесеними будь-якою особою на ім'я неповнолітнього, розпоряджаються: до досягнення неповнолітніми 15 років - батьки або інші законні представники неповнолітнього; по досягненні неповнолітніми 15 років - самі неповнолітні, але за згодою своїх батьків або інших законних представників.

Стаття 45. Пільги по вкладах

Доходи по вкладах не підлягають оподаткуванню. Фізичні та юридичні особи при оформленні документів про перехід вкладів у спадщину звільняються від сплати державного мита. Вклади, одержані в порядку успадкування, не підлягають оподаткуванню.

Стаття 46. Заповідальне розпорядження

Вкладники мають право зробити заповідальне розпорядження банкові про видачу вкладу в разі своєї смерті будь-якій особі, організації або державі відповідно до законодавства. Вклад, по якому не зроблено заповідального розпорядження, в разі смерті вкладника банки видають спадкоємцям у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 47. Розміщення кредитних ресурсів

Грошові кошти, залучені Ощадним банком України, передаються за плату Національному банку, а також використовуються ним для кредитування населення та здійснення інших банківських операцій.

( Розділ V втратив чинність на підставі Закону N 679-ХІV ( 679-14 ) від 20.05.99 ) Р о з д і л V

КОНТРОЛЬНІ ТА ЛІЦЕНЗІЙНІ ФУНКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ

Стаття 48. Контрольні функції Національного банку

Національний банк здійснює контроль за додержанням юридичними особами банківського законодавства та власних нормативних актів. У разі порушення суб'єктами банківської діяльності законодавства, економічних нормативів, порядку, строків та технології виконання банківських операцій, допущення несанкціонованої емісії, невиконання нормативних актів Національного банку, неподання звітності чи подання недостовірної звітності, збиткової діяльності, створення становища, що загрожує інтересам вкладників та кредиторів банку, перешкод антимонопольним діям чи праву клієнта вільно вибирати банк Національний банк має право: підвищувати норми обов'язкових резервів; відкликати ліцензію на здійснення окремих чи всіх банківських операцій; усувати керівництво суб'єкта банківської діяльності від управління; призначати тимчасову адміністрацію для управління суб'єктом банківської діяльності; стягувати за рішенням суду (арбітражного суду) штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу та застосовувати інші економічні санкції відповідно до законодавства; ( Абзац шостий частини другої статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом N 642/97-ВР від 18.11.97 ) приймати рішення про виключення з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ та про реорганізацію чи ліквідацію. Національний банк вилучає з обігу фіктивні кошти шляхом стягнення їх у безспірному порядку з кореспондентських рахунків банків. Рішення Національного банку про виконання ним контролю за банківською системою можуть бути оскаржені до арбітражного суду. ( Стаття 48 в редакції Закону N 4033-12 від 25.02.94 )

Стаття 49. Створення комерційних банків з участю іноземних юридичних та фізичних осіб

Національний банк видає ліцензію на створення комерційних банків з участю іноземних юридичних та фізичних осіб. Порядок видачі ліцензії, підстави для відмови в її видачі, а також скасування ліцензії визначаються Національним банком відповідно до законодавства України.

Стаття 50. Здійснення операцій в іноземній валюті

Національний банк видає ліцензію на здійснення комерційними банками операцій в іноземній валюті в республіці та за кордоном на підставі клопотання банку залежно від готовності банку до їх проведення. Р о з д і л VІ

ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ КЛІЄНТІВ

Стаття 51. Економічні нормативи

З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків мінімальний розмір статутного фонду встановлюється у сумі, еквівалентній 1 млн. ЕКЮ за офіційним курсом грошової одиниці України, визначеним Національним банком. Мінімальний розмір статутного фонду комерційних банків з участю іноземного капіталу встановлюється Національним банком, але має бути не менше суми, визначеної частиною першою цієї статті. Національний банк встановлює для комерційних банків такі економічні нормативи: граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів; показники ліквідності балансу; розмір обов'язкових резервів, що розміщуються у Національному банку; максимальний розмір ризику на одного позичальника. Порядок розрахунку зазначених економічних нормативів визначається Національним банком. ( Стаття 51 в редакції Закону N 24/96-ВР від 01.02.96 )

Стаття 52. Банківська таємниця

Банки в Україні гарантують таємницю по операціях, рахунках та вкладах своїх клієнтів і кореспондентів. Всі службовці банків зобов'язані зберігати таємницю по операціях, рахунках і вкладах банку його клієнтів і кореспондентів. Довідки по операціях і рахунках юридичних осіб та інших організацій видаються самим організаціям, органам державної податкової служби з питань оподаткування, органам Пенсійного фонду України з питань сплати страхових внесків а також у випадках, передбачених законодавством, на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, Антимонопольного комітету України, державної контрольно-ревізійної служби, арбітражному суду та аудиторським організаціям. ( Частина друга статті 52 в редакції Закону N 2932-12 від 26.01.93; із змінами, внесеними згідно із Законами N 3292-12 від 17.06.93, N 82/95-ВР від 02.03.95, N 536/96-ВР від 21.11.96, N 85/98-ВР від 05.02.98 ) Довідки по рахунках і вкладах громадян видаються, крім самих клієнтів та їх представників, також судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податкової міліції у справах, що знаходяться в їх провадженні. ( Частина третя статті 52 в редакції Закону N 2932-12 від 26.01.93, із змінами, внесеними згідно із Законом N 85/98-ВР від 05.02.98 ) Довідки по рахунках і вкладах у разі смерті їх власника видаються особам, вказаним банку власником рахунку і вкладу в заповідальному розпорядженні, державним нотаріальним конторам по справах спадщини, що знаходяться на розгляді, а також іноземним консульським установам.

Стаття 53. Накладення арешту та звернення стягнення на грошові кошти та інші цінності, що знаходяться у банках

На грошові кошти та інші цінності юридичних осіб та громадян, що знаходяться у банках, арешт може бути накладено тільки за рішеннями судів і постановами слідчих органів або арбітражних судів, а стягнення може бути звернено лише за виконавчими листами, виданими судами, за наказами арбітражних судів та іншими виконавчими документами, а у випадках, передбачених законодавством, - на вимогу державних податкових інспекцій та Державного комітету України по матеріальних резервах і його органів. ( Частину першу статті 53 доповнено згідно із Законом N 188/95-ВР від 31.05.95 ) На грошові кошти та інші цінності іноземних та міжнародних організацій, що знаходяться у банках, може бути накладено арешт або звернено стягнення тільки на підставі рішень судів або арбітражних судів в порядку, встановленому законодавством. Конфіскацію грошових коштів та інших цінностей громадян може бути здійснено на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна.

Стаття 54. Охорона банківських установ

Банки забезпечують захист банківської інформації, коштів та майна шляхом створення відповідних систем захисту, служб охорони банківських об'єктів відповідно до законодавства України та нормативних актів Національного банку. ( Закон доповнено статтею 54 згідно із Законом N 4033-12 від 25.02.94 )

Голова Верховної Ради України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 20 березня 1991 року N 872-ХІІ